Діти сидять поруч, діляться яскравими емоціями, сперечаються про назви своїх космічних екіпажів і щиро сміються з однакових жартів. Для них не існує гучних дорослих слів на кшталт «інтеграція», «адаптація» чи «бар’єри» — вони просто є один в одного. Вільні від стереотипів, вони створюють свій власний світ, де кожен почувається своїм.
Інклюзія часто здається чимось складним, коли про неї говорять у звітах чи проєктах. Але тут, серед нас, усе набагато простіше й глибше. Інклюзія — це не про цифри чи діагнози. Це про здатність побачити в іншому просто людину. Це про спільний сміх на перерві, про вміння зачекати, коли хтось робить крок інакше, і про абсолютну рівність у бажанні дружити та мріяти.
Дивишся на наших учасників — таких різних зовні, але абсолютно однакових у своєму бажанні пізнавати світ, — і розумієш одну важливу річ. Справжній космос живе не десь там, за мільйони світлових років у холодному небі. Він отут. У дитячих очах, які світяться довірою, у підтримці без жодних умов і в умінні любити без оглядки на будь-які кордони, які ми, дорослі, колись самі чомусь вигадали.
Діти щодня вчать нас найголовнішого: світ стає по-справжньому великим і прекрасним лише тоді, коли в ньому є місце для кожного. 
«Космотабір» організовано у співпраці з ГО “Бачити серцем” та Olena Zelenska Foundation / Фундація Олени Зеленської у межах проєкту молодіжних просторів «12-21» за фінансової підтримки Фонду Говарда Баффетта.
